Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
тіла вилітає,На жовтий пада труп пісок.Волсент утратив воїв пару,Кленеть невидимую каруІ в ярості, як віл, реве:«За кров Сульмонову і ТагаУмреш, проклята упиряга,За ними вслід пошлю тебе».[101] І замахнувсь на Евріала,Щоб знять головку палашем;Тут храбрість Низова пропала,І серце стало кулішем.Біжить, летить, кричить щосили:«
Пеккатум
робиш,
фратер
милийНевинному
морс
задаєш:Я
стультус
,
лятро
, розбишака,
Неквіссімус
і гайдамака;Постій! невинную кров ллєш».[102] Но, замахнувшись, не вдержався,Волсент головку одчесав:Головка, мов кавун качався,Язик невнятно белькотав.Уста коральні посиніли,Рум’яні щоки поблідніли,І білий цвіт в лиці пожовк;Закрилися і ясні очі,Покрились тьмою вічной ночі,Навіки милий глас умовк.[103] Уздрівши Низ труп Евріала,Од ярості осатанів;Всіх злостей випустивши жала,К Волсенту просто полетів,Як блискавка проходить тучу,Він так пробіг врагів між кучуІ до Волсента докосивсь:Схватив його за чуб рукою,Меч в серце засадив другою,Волсент і духу тут пустивсь.[104] Як іскра, порох запаливши,Сама з ним вкупі пропада;Так Низ, Волсентія убивши,І сам лишився живота;Бо всі на його і напали,На смерть звертіли і зім’ялиІ голову зняли з плечей.Так кончили жизнь козарлюги,Зробивши славнії услугиНа вічность пам’яті своєй.[105] Латинці зараз ізробилиАбияк мари із дрючків;На них Волсента положилиІ понесли до земляків.А буйні голови поклалиВ мішок і теж з собой помчали,Мов пару гарних дубівок.Но в лагері найшли різниці,Лежали битих м’яс копиці,Печінок, легкого, кишок.[106] Як тілько що восток зардівся,Світилка Фебова взійшла;То Турн тогді уже наївся,Оп’ять о битві помишляв.Велів тривогу бить в клепало,Щоб військо к бою виступало,Оддать троянцям з баришкомЗа зроблену вночі потіху;Для більшого ж з троянців сміхуВелів взять голови з мішком.[107] Свого ж держася уговору,Троянці в кріпості сидять,Забилися, мов миші в нору,Лукаву кішку як уздрять.Но дать одпор були готовіІ до остатнєй каплі кровіСвою свободу боронитьІ нову Трою защищати,Рутульцям перегону датиІ Турна лютость осрамить.[108] На перву рутулян попиткуТроянці так дали в одвіт,Що Турн собі розчухав литку,Од стиду скорчило живіт.Звелів з досади, гніву, злостіНа глум підняти мертві кості,На щогли голови наткнутьНещасних Низа з ЕвріаломПеред самим троянським валом,Щоб сим врагів своїх кольнуть.[109]
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед