Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
загромадим,Разком на той світ одпровадим,Богів се воля! вірте мні».[69] Великії у страха очі,Вся рать неслась, хто швидше зміг.Назад вертатись не охочі,Всі бігли, аж не чули ніг.Оставшись, Турн один маячив,Нікого вкруг себе не бачив,Стьогнув зикратого хлистом;І шапку на очі насунув,Во всі лопатки в лагер дунув,Що коник аж вертів хвостом.[70] Троянці із-за стін дивились,Пан Турн як з військом тягу дав;Перевертням морським чудились,На добре всяк те толковав.Но Турнові не довіряли;Троянці правило се знали:В війні з врагами не плошай;Хоть утіка – не все женися;Хоть мов і трусить – стережися;Скиксуєш раз – тогді прощай![71] Для ночі вдвоє калавуриНа всіх поставили баштах,Ліхтарні вішали на шнури,Ходили рунди по валах.В обозі Турна тихо стало,І тілько-тілько що блищалоОд слабих, блідних огоньків.Враги троянські почивали,Од трусів вилазки не ждали;Оставмо ж сих хропти соньків.[72] У главной башти на сторожіСтояли Евріал і Низ;Хоть молоді були, та гожіІ кріпкі, храбрі, як харциз.В них кров текла хоть не троянська,Якась чужая – бусурманська,Та в службі вірні козаки.Для бою їх спіткав прасунок;Пішли к Енею на вербунок;Були ж обидва земляки.[73] «А що, як викравшись помалу,Забратися в рутульський стан? —Шептав Низ в ухо Евріалу. —То каші наварили б там;Тепер вони сплять з перепою,Не дригне ні один ногою,Хоть всім їм горла переріж.Я думаю туди пуститься,Перед Енеєм заслужитьсяІ сотню посадить на ніж».[74] «Як? сам? мене оставиш? —Спитався Низа Евріал. —Ні! перше ти мене удавиш,Щоб я од земляка одстав.Від тебе не одстану зроду,З тобою рад в огонь і в воду,На сто смертей піду з тобой.Мій батько був сердюк опрічний,Мовляв (нехай покой му вічний);Умри на полі як герой».[75] «Пожди і пальцем в лоб торкнися, —Товаришеві Низ сказав, —Не все вперед – назад дивися.Ти з лицарства глузд потеряв.У тебе мати єсть старая,Без сил і в бідності, слабая,То і повинен жить для ней,Одна оставшись без приюту,Яку потерпить муку люту,Таскавшись між чужих людей![76] От я, так чисто сиротина,Росту, як при шляху горох;Без
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед