Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
напасть;Чрез тебе сили набираєм,Без тебе ж мусили б пропасть.Ти ослабівших укріпляєш,В тюрмі невинних утішаєш,Злодіїв снищами страшиш;Влюблених ти докупи зводиш,Злі замисли к добру приводиш,Пропав – од кого ти біжиш.[5] Енея мислі турбовали,Но сон таки своє бере;Тілесні сили в кім охляли,В тім дух не швидко, та замре.Еней заснув і бачить снище:Пред ним стоїть старий дідище,Обшитий весь очеретом;Він був собі ковтуноватий,Сідий, в космах і пелехатий,Зігнувсь, підпершися ціпком.[6] «Венерин сину! не жахайся, —Дід очеретяний сказав, —І в смуток дуже не вдавайся,Ти гіршії біди видав;Війни кривавой не страшися,А на олімпських положися,Вони все злеє оддалять.А що мої слова до діла,Лежить свиня під дубом білаІ тридцять білих поросят.[7] На тім-то берлозі свинотиІул построїть Альбу-град,Як тридесят промчаться годи,З Юноною як зробить лад.Однаково ж сам не плошайся,З аркадянами побратайся,Вони латинцям вороги;Троянців з ними як з’єднаєш,Тогді і Турна осідлаєш,Все військо виб’єш до ноги.[8] Вставай, Енею, годі спати,Вставай і богу помолись,Мене ти мусиш также знати:Я Тібр старий! – ось придивись.Я тут водою управляю,Тобі я вірно помагаю,Я не прочвара, не упир.Тут будеть град над городами,Поставлено так між богами…»Сказавши се, дід в воду – нир.[9] Еней пробуркався, схопивсяІ духом моторнійший став;Водою тібрською умився,Богам молитви прочитав.Велів два човни знаряджати,І сухарями запасати,І воїнів туди саджать.Як млость пройшла по всьому тілу:Свиню уздрів під дубом білуІ тридцять білих поросят.[10] Звелів їх зараз поколотиІ дать Юноні на обід;Щоб сею жертвою свинотиСебе ізбавити од бід.Потім в човни метнувсь хутенько,Поплив по Тібру вниз гарненькоК
Евандру
помочі просить;Ліси, вода, піски зумились,Які се два човни пустилисьЗ одвагою по Тібру плить.[11] Чи довго плив Еней – не знаю,А до Евандра він доплив;Евандр по давньому звичаю,Тогді для празника курив,З аркадянами веселився,Над варенухою трудився,І хміль в їх головах бродив;І тілько що човни узріли,То всі злякалися без міри,Один к троянцям підступив.[12] «Чи по неволі, чи по волі? —Кричить аркадський їм горлань. —Родились в небі ви, чи долі?Чи
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед