Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
l:href="#s3-107">[107] Педька, Терешка, Шеліфона,Панька, Охріма і Харка,Леська, Олешка і Сізьона,Пархома, Їська і Феська,Стецька, Ониська, Опанаса,Свирида, Лазаря, Тараса,Були Денис, Остап, ОвсійІ всі троянці, що втопились,Як на човнах з ним волочились,Тут був Вернигора Мусій.[108] Жидівська школа завелася,Великий крик всі підняли,І реготня де не взялася,Тут всяку всячину верзли;Згадали чорт знає колишнє,Балакали уже і лишнє,І сам Еней тут розходивсь;Щось балагурили довгенько,Хоть ізійшлися і раненько,Та пан Еней наш опізнивсь.[109] Сівіллі се не показалось,Що так пахолок застоявсь,Що дитятко так розбрехалось,Уже і о світі не знавсь;На його грізно закричала,Залаяла, запорощала,Що аж Еней ввесь затрусивсь.Троянці также всі здригнулиІ врозтіч, хто куди, махнули,Еней за бабою пустивсь.[110] Ішли, і як би не збрехати,Трохи не з пару добрих гін,Як ось побачили і хати,І ввесь Плутонів царський дім.Сівілла пальцем указалаІ так Енеєві сказала:«Ось тут і пан Плутон живеІз Прозерпіною своєю,До їх-то на поклон з гіллеюТепер я поведу тебе».[111] І тілько що прийшли к воротамІ в двір пустилися чвалать,Як баба бридка, криворота:«Хто йде?» – їх стала окликать.Мерзенне чудо се стоялоІ било під двором в клепало,Як в панських водиться дворах;Обмотана вся ланцюгами,Гадюки вилися клубкамиНа голові і на плечах.[112] Вона без всякого обмануІ щиро без обиняківРобила грішним добру шану,Ремнями драла, мов биків;Кусала, гризла, бичовала,Кришила, шкварила, щипала,Топтала, дряпала, пекла,Порола, корчила, пиляла,Вертіла, рвала, шпиговалаІ кров із тіла їх пила.[113] Еней, бідняжка, ізлякавсяІ ввесь, як крейда, побілів,І зараз у яги спитався,Хто їй так мучити велів?Вона йому все розказалаТак, як сама здорова знала,Що в пеклі є суддя Еак;Хоть він на смерть не осуждає,Та мучити повеліває,І як звелить – і мучать так.[114] Ворота сами одчинились,Не смів ніхто їх задержать,Еней з Сівіллою пустились,Щоб Прозерпіні честь оддать;І піднесли їй на болячкуТу суто золоту гіллячку,Що сильно так вона бажа.Но к ній Енея не пустили,Прогнали, трохи і не били,Бо хиріла їх госпожа.[115] А далі вперлися в будинкиПідземного сього царя,Ні гич, ні гариля пилинки,Було все
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед