Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
нас.[14] А з Марсом чи давно піймавши,Вулкан їй пелену відтяв;Різками добре одідравши,Як сучку, в ретязку держав.Но ти того буцім не знаєш,Як чесную її приймаєшІ все робить для неї рад.Вона і Трою розорила,Вона Дідону погубила;Но все іде для неї в лад.[15] Де ся підтіпанка вмішалась,То верб’я золоте росло;Земля б щасливою назвалась,Коли б таке пропало зло!Чрез неї вся Латинь возсталаІ на троян її напала,І Турн зробивсь Енею враг.Не можна бід всіх ізлічити,Яких успіла наробитиНа небі, на землі, в водах.[16] Тепер же на мене звертає,Сама наброївши біди;І так Зевеса умоляє,Мов тілько вилізла з води.Невинничаєть, мов Сусанна;Незаймана ніколи панна,Що в хуторі зжила ввесь вік.Не діждеш з бабкою своєю —Я покажу твому Енею…Богиня я! – він чоловік».[17] Венера лайки не стерпіла,Юнону стала кобенить;І перепалка закипіла,Одна одну хотіла бить.Богині в гніві также бабиІ также на утори слабі,З досади часом і брехнуть;І, як перекупки, горланять,Одна другу безчестять, ганятьІ рід ввесь з потрухом кленуть.[18] «Та цитьте, чортові сороки! —Юпітер грізно закричав. —Обом вам обіб’ю я щоки;Щоб вас, бублейниць, враг побрав!Не буду вас карать громами;По п’ятах виб’ю чубуками,Олімп заставлю вимітать;Я вас умію усмирити,Заставлю чесно в світі житиІ зараз дам себе вам знать.[19] Занишкніть, уха наставляйтеІ слухайте, що я скажу;Мовчіть! роти пороззявляйте,Хто писне – морду розміжжу.Проміж латинців і троянцівІ всяких Турнових поганцівНе сікайся ніхто в війну;Ніхто ніяк не помагайте,Князьків їх также не займайте,Побачим, здасться хто кому».[20] Замовк Зевес, моргнув бровамиІ боги врозтіч всі пішли,І я прощаюсь з небесами,Пора спуститись до земліІ стать на Шведськую могилу,Щоб озирнуть воєнну силуІ битву вірно описать;Купив би музі на охвоту,Щоб кончить помогла роботу,Бо нігде рифм уже достать.[21] Турн осушивсь після купанняІ ганусною підкрепивсь,З намету виїхав зарання,На кріпость сентябрем дививсь.Трубить в ріжок! – оп’ять тривога!Кричать, біжать, спішать якмога;Великая настала січ!Троянці дуже славно бились,Рутульці трохи поживились,Насилу розвела їх ніч.[22] В сю ніч Еней
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед