Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
пригнати,Цапів з вівцями припасати,Плутону в жертву принести,І всім богам, що пеклом правлятьІ грішних тормошать і давлять,Щоб гніву їм не навести.[35] Як тілько темна та пахмурнаІз неба зслизла чорна ніч,Година ж стала балагурна,Як звізди повтікали пріч,Троянці всі заворушились,Завештались, закамешилисьНа жертву приганять биків;Дяки з попами позбирались,Зовсім служити всі прибрались,Огонь розкладений горів.[36] Піп зараз взяв вола за рогиІ в лоб обухом зацідив,І, взявши голову між ноги,Ніж в черево і засадив;І вийняв тельбухи з кишками,Розклав гарненько їх рядамиІ пильно кендюх розглядав;Енею послі божу волюІ всім троянцям добру долю,Мов по звіздам, все віщовав.[37] Як тут з скотиною возилисьІ харамаркали дяки,Як вівці і цапи дрочились,В різницях мов ревли бики;Сівілла тут де не взялася,Запінилася і тряслася,І галас зараз підняла:«К чортам ви швидче всі ізгиньте,Мене з Енеєм тут покиньте,Не ждіть, щоб тришия дала.[38] А ти, – мовляла ко Енею, —Моторний, смілий молодець,Прощайся з юрбою своєю,Ходім лиш в пекло – там отецьНас твій давно вже дожидаєІ, може, без тебе скучає.Ану, пора чимчиковать.Возьми на плечі з хлібом клунок;Нехай йому лихий прасунок,Як голодом нам помирать.[39] Не йди в дорогу без запасу,Бо хвіст од голоду надмеш;І де-где іншого ти часуІ крихти хліба не найдеш,Я в пекло стежку протоптала,Я там не раз, не два бувала,Я знаю тамошній народ;Дорожки всі, всі уголочки,Всі закоморочки, куточки,Уже не первий знаю год».[40] Еней в сю путь якраз зібрався,Шкапові чоботи набув,Підтикався, підперезавсяІ пояс цупко підтягнув;А в руки добру взяв дрючину,Обороняти злу личину,Як лучиться де од собак.А послі за руки взялися,Прямцем до пекла поплелися,Пішли на прощу до чортяк.[41] Тепер же думаю, гадаю,Трохи не годі і писать;Ізроду пекла я не знаю,Нездатний, далебі, брехать;Хіба, читателі, пождіте,Вгамуйтесь трохи, не галіте,Піду я до людей старих;Щоб їх о пеклі розпитатиІ попрошу їх розказати,Що чули од дідів своїх.[42] Вергілій же, нехай царствує,Розумненький був чоловік,Нехай не вадить, як не чує,Та в давній дуже жив він вік.Не так
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед