Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
не покропив.А лікар скрізь ходив з ланцетом,З слабительним і спермацетомІ чванивсь, як людей морив.[99] Ласощохлисти походжали,Всі фертики і паничі,На пальцях ногтики кусали,Розприндившись, як павичі;Все очі вгору піднімали,По світу нашому вздихали,Що рано їх побрала смерть;Що трохи слави учинили,Не всіх на світі подурили,Не всім успіли морду втерть.[100] Моти, картьожники, п’янюгиІ весь проворний чесний род;Лакеї, конюхи і слуги,Всі кухарі і скороход,Побравшись за руки, ходилиІ все о плутнях говорили,Які робили, як жили,Як паней і панів дурили,Як по шинках вночі ходилиІ як з кишень платки тягли.[101] Там придзигльованки журились,Що нікому вже підморгнуть,За ними більш не волочились,Тут їх заклекотіла путь;Баби тут більш не ворожилиІ простодушних не дурили.Які ж дівок охочі бить,Зубами з серця скреготали,Що наймички їх не вважалиІ не хотіли їм годить.[102] Еней уздрів свою Дідону,Ошмалену, мов головня,Якраз по нашому законуПред нею шапочку ізняв:«Здорова! – глянь… де ти взялася?І ти, сердешна, приплеласяІз Карфагена аж сюда?Якого біса ти спеклася,Хіба на світі нажилася?Чорт мав тобі десь і стида.[103] Така смачная молодиця,І глянь! умерла залюбки…Рум’яна, повна, білолиця,Хто гляне, то лизне губки;Тепер з тебе яка утіха?Ніхто не гляне і для сміха,Навік тепер пропала ти!Я, далебі, в тім не виною,Що так роз’їхався з тобою,Мені приказано втекти.[104] Тепер же, коли хоч, злигаймосьІ нумо жить так, як жили,Тут закурім, заженихаймось,Не розлучаймось ніколи;Ходи, тебе я помилую,Прижму до серця – поцілую…»Йому ж Дідона наодрізСказала: «К чорту убирайся,На мене більш не женихайся…Не лізь! Бо розіб’ю і ніс!»[105] Сказавши, чортзна-де пропала,Еней не знав, що і робить,Коли б яга не закричала,Що довго годі говорить,То, може б, там і застоявсяІ, може, той пори дождався,Щоб хто і ребра полічив:Щоб з вдовами не женихався,Над мертвими не наглумлявся,Жінок любов’ю не морив.[106] Еней з Сівіллою попхавсяВ пекельную подалі глуш;Як на дорозі повстрічавсяЗ громадою знакомих душ.Тут всі з Енеєм обнімались,Чоломкались і ціловались,Побачивши князька свого;Тут всяк сміявся, реготався,Еней до всіх їх доглядався,Знайшов з троянців ось кого:
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед