Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
не одгадаю,По пальцям тож не розлічу;Бігме! на щотах не училась,Над карбіжем тож не трудилась,Я що було, те лепечу.[30] Уже Волосожар піднявся,Віз на небі вниз повертавсь,І дехто спати укладався,А хто під буркой витягавсь.Онучі інші полоскали,Другії лежа розмовляли,А хто прудився у кабиць.Старші, підпивши, розійшлисяІ дома за люльки взялися,Лежали боком, навзнич, ниць.[31] Еней один не роздягався,Еней один за всіх не спав;Він думав, мислив, умудрявся(Бо сам за всіх і одвічав),Як Турна-ворога побити,Царя Латина ускромнитиІ успокоїти народ.В сій думці смутно походжаяІ мислю богзна-де літая,Під носом бачить коровод.[32] Ні риби то були, ні раки,А так, якби кружок дівчат;І бовталися, як собаки,І вголос, як кішки, нявчать.Еней здригнувсь і одступаєІ «Да воскреснеть» вслух читає,Но сим ні трохи не поміг;Ті чуда з сміхом, з реготнеюВхватились за поли з матнею,Еней аж на поміст приліг.[33] Тогді одна к йому сплигнулаТак, мов цвіркун або блоха,До уха самого прильнула,Мов гадина яка лиха.«Чи не пізнаєш нас, Енею?Та ми ж з персоною твоєюТроянський ввесь возили род;Ми Ідської гори дубина,Липки, горішина, соснина,З яких був зроблений твій флот.[34] До нас було Турн докосивсяІ байдаки всі попалив.Та Зевс, спасибі, поспішився,Як бач,
мавками
поробив.Була без тебе зла година,Трохи-трохи твоя дитинаНе оддала душі богам,Спіши свій городок спасати;Ти мусиш ворогам тьху дати,Ти сам – повір моїм словам».[35] Сказавши, за ніс ущипнула;Еней мов трохи ободривсь;І на других хвостом махнула,Ввесь флот неначе поспішивсь;Мавки бо стали човни пхати,Путем найлуччим направляти.І тілько начинався світ,Еней уздрів свій стан в осаді;Кричить во гніві і досаді,Що Турна лусне тут живіт.[36] А сам, матню прибравши в жменю,По пояс в воду з човна плиг;І кличе в поміч гарну ненюІ всіх олімпівських богів.За ним Паллант, за сим вся сволочСтриб-стриб з човнів, Енею в помочІ тісно строяться на бой.«Ну, разом! – закричав, – напрімо!І недовірків сокрушімо,Рушайте, як один, шульгой».[37] Троянці, з города уздрівши,Що князь на поміч к ним іде,Всі кинулись, мов одурівши,Земля од топотні гуде.Летять і все перевертають,Як мух,
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед