Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
він уже средь моря,Трохи не луснув з серця, з горя,Та мусив плить, де жив отець.[71] Юнона з Турном як шутила,Еней про теє ні гу-гу;Бо на його туман пустила,Що був невидим нікому;І сам нікого тож не бачив,Но послі як прозрів, кулачивРутулян і других врагів:Убив Лутага, Лавза, Орсу,Парфену, Палму витер ворсу,Згубив багацько ватажків.[72] Мезентій, ватажок тірренський,Одважно дуже підступивІ закричав по-бусурменськи,Що тілько пан Еней і жив!«Виходь! – кричить, – тичка подмімо,Нікого в поміч не просімо,Годящі парні: ти і я,Ану!» – і сильно так стовкнулись,Що трохи в’язи не звихнулись,Мезентій же упав з коня.[73] Еней, не милуя чванливих,В Мезентія всадив палаш;Дух вискочив в словах лайливих,Пішов до чорта на шабаш.Еней побідой утішався,Зо всіми добре частовався,Олімпським жертви закурив.Пили до ночі та гулялиІ п’яні спати полягали,Еней був п’яний, єлє жив.[74] Уже світовая зірницяБула на небі, як п’ятак,Або пшенична варяниця,І небо рділося, мов мак.Еней троянців в гурт ззиваєІ з смутним видом об’являє,Що мертвих треба поховать;Щоб зараз прийнялися дружно,Братерськи і єдинодушно,Троян убитих зволікать.[75] Потім Мезентія доспіхиНа пень високий насадив,І се робив не для потіхи,А Марса щоб удоволив,Шишак, панцир і меч булатний;Спис з прапором, щит дуже знатний;І пень, мов лицар, в збруї був.Тогді до війська обернувся,Прокашлявся і раз смаркнувся,І річ таку їм уджигнув:[76] «Козацтво! лицарі! трояне!Храбруйте! наша, бач, бере;Оце опудало поганеЛатинів город одіпре.Но перше чим начнем ми битись,Для мертвих треба потрудитись,Зробить їх душам упокой;Імення лицарів прославить,Палланта к батькові одправить,Що наложив тут головой».[77] За сим пішов в курінь просторий,Де труп царевича лежав,Над ним аркадський
підкоморій
Любистком мухи обганяв.Троянські плакси тут ридали,Як на завійницю кричали,Еней зарюмсав басом сам:«Гай, гай! – сказав, – ув’яв мій гайстер!Який то був до бою майстер.Угодно, бачу, так богам!»[78] Звелів носилки з верболозуІ з очерету балдахинЗготовить тіла для виносу,Щоб в них Паллант, Евандрів син,Вельможна, панськая персонаЯвилася перед ПлутонаНе як абиякий харпак.Жінки покійника обмили,Нове убрання наложили,Запхнули за щоку п’ятак.[79] Як
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед