Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
class='emphasis'>вечорниціЛучились, бачиш, як на те,Були дівки та молодиціІ там робили не пусте:У
ворона
собі іграли,Весільних пісеньок співали,Співали тут і колядок;Палили клоччя, ворожили,По спині лещатами били,Загадовали загадок.[132] Тут заплітали джерегелі,Дробушечки на головах;Скакали по полу
вегері
,В
тісної баби
по лавках;А в комин суджених питали,У хатніх вікон підслухали,Ходили в північ по пусткам;До свічки ложечки палили,Щетину із свині шмалилиАбо жмурились по куткам.[133] Сюди привів Анхіз ЕнеяІ між дівок сих посадив;Як неука і дуралея,Прийнять до гурту їх просив;І щоб обом їм услужили,Як знають, так поворожили,Що стрінеться з його синком:Чи він хоть трохи уродливий,К чому і як Еней щасливий,Щоб всіх спитались ворожок.[134] Одна дівча була гостренькаІ саме ухо прехихе,Швидка, гнучка, хвистка, порскенька,Було з диявола лихе.Вона тут тілько і робила,Що всім гадала, ворожила,Могуща в ділі тім була;Чи брехеньки які сточити,Кому імення приложити,То так якраз і додала.[135] Призвідця зараз ся шептухаІ примостилась к старику,Йому шепнула біля ухаІ завела з ним річ таку:«Ось я синкові загадаю,Поворожу і попитаю,Йому що буде, розкажу;Я ворожбу такую знаю,Хоть що, по правді одгадаю,І вже ніколи не збрешу».[136] І зараз в горщечок наклалаВідьомських разних-всяких трав,Які на
Костянтина
рвала,І те гніздо, що ремез клав:Васильки, папороть, шевлію,Петрів батіг і конвалію,Любисток, просерень, чебрець;І все се налила водоюПогожею, непочатою,Сказавши скількось і словець.[137] Горщок сей черепком накрила,Поставила його на жар,І тут Енея присадила,Щоб огоньок він роздував;Як розігрілось, зашипіло,Запарилось, заклекотіло,Ворочалося зверху вниз;Еней наш насторочив уха,Мов чоловічий голос слуха,Те чує і старий Анхіз.[138] Як стали роздувать пильніше,Горщок той дужче клекотав,Почули голос виразніше,І він Енею так сказав:«Енею годі вже журитись,Од його має розплодитисьВеликий і завзятий рід;Всім світом буде управляти,По всіх усюдах воювати,Підверне всіх собі під спід.[139] І Римськії поставить стіни,В них буде жити, як в раю;Великі зробить переміниВо всім окружнім там краю;Там буде жить та поживати,Покіль не будуть ціловатиНоги чиєїсь постола…Но відсіль час тобі вбиратьсяІ з панотцем своїм прощаться,Щоб голова тут
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед