Мир поэзии Поиск книг    О проекте    Обратная связь    Размещение рекламы

Котляревський Іван Петрович
«Енеїда [Энеида]»

Главная страница / Котляревський Іван Петрович «Енеїда [Энеида]»
– навстяж ворота,Прожогом в кріпость вся піхотаСпішить насісти на троян.[134] Но хто лиш в город показався,Того в яєшню і поб’ють;Битіас з братом управлявся,Безщадно кров рутульську ллють.Рутульці з криком в город пруться,Як од серпа колосся жнуться.Як над пашней хурчать ціпи,Так ісполинськії дрючиниМозчили голови і спини,І всіх молотять, мов снопи.[135] Побачив Турн таку проруху,Од злості ввесь осатанів;Здригнувсь, мов випив чепуруху,К своїм на поміч полетів.Як тілько в кріпость протаскався,Тузити зараз і принявся,Хто тілько під руку попавсь:Убив він з Афідном МеронаІ зо всього побіг розгона,Де Битіас в крові купавсь.[136] З наскоку тріснув булавоюПо в’язах, великан упав;Об землю вдаривсь головоюІ кріпость всю поколихав.Реветь і душу іспускаєтьІ воздух грімом наповняєть;На всіх напав великий страх!Не спас ні рост, ні сила многа,Пропав Битіас, мов стонога;І ісполин єсть черв і прах.[137] Пандар погибель бачив брата,Злякався, звомпив, замішавсьІ од рутульська стратилатаЯкмога швидче убиравсь.Проміж оселею хилявся,Тини переступав, ховався,І щоб од Турна увильнуть,Ворота зачинив у брамиІ завалив їх колоддями,Хотів од бою оддохнуть.[138] Но як же сильно удивився,Як Турна в кріпості уздрів;Тогді із нужди прибодривсяІ злостію ввесь закипів.«Ага! ти, шибеник, попався,Без зву к нам в гості нав’язався, —Пандар до Турна закричав. —Пожди, от зараз почастую,Із тебе виб’ю душу злую,До сього часу храбровав!»[139] «Ану прилізь, – Турн одвічає, —
Келебердянськая
верства!Як б’ю я – брат твій теє знає,Ходи, тобі вкручу хвоста».Тут Пандар камінь піднімаєІ в Турна зо всіх жил пускає,Нирнув би Турн навіки в ад!Но де Юнона ні взяласяІ перед Турном розп’ялася,Попав богиню камнем в лад.[140] Незриму чує Турн заслону,Бодриться, скачеть на врага,На поміч призива Юнону,Пандара по лобу стьога,І вовся з ніг його зшибає,До мізку череп розбиває;Пропав і другий великан!Така потеря устрашилаІ серце бодреє смутилаУ самих храбрійших троян.[141] Удачею Турн ободрився,По всіх усюдах смерть носив;Як кнур свиріпий, роз’яривсяІ без пощади всіх косив.Розсік надвоє Філаріса,В яєшню розтоптав Галіса,Кріфею голову одтяв;Щолкав в виски, штурхав під бокиІ самії кулачні докиХовались, хто куди попав.
Назад  

стр.159

  Вперед
Наши спонсоры:
Назад  

стр.159

  Вперед